Гордовина

До обрію хилився день весінній
Під жайворовим трепетним крилом,
Зустрілася, мов дівчива з весілля,
Калина-гордовина за селом,
Ішла, вповита мрією-фатою,
Цвіла -сліпило очі від краси...
І, може, сумувала за водою ,
За гаєм тим, де посестри росли.
А тут, в долині, пахло полинами

І вечір тишу килимом стелив.
1 диво стало піснею між нами,
Калино-гордовино, серед нив,
Тривога юних і журба вдовина,
Пелюсточку надії принеси!
Любов'ю квітне слово «гордовина»,
Щоб ми в житті хмеліли від краси.