В степу широкому біля Асканії
В степу широкому біля Асканії
Теплом повіяли вітри веснянії
Хлюпнуло зеленню під сині небеса
Заблисла райдужна краса.
Іду стежинами, іду завітними.
Це хто сказав, що вже мина сто літ тобі?
Краса не стариться, і творяться дива,
І в пісню нижуться слова
Не ковила тече, то плине виспівом
Усе, що в серці нам, мов колос, виспіло,
А вже на обрії встають нові літа.
Що їх Асканія віта.
