Життєпис митця
Володимир Іванович Гончаренко народився 14 липня 1952 року в м. Бериславі Херсонської області.
Планував вступати до Одеського художнього училища, але, не дочекавшись результатів іспитів, повернувся додому. Відслуживши в армії, в 1973 році з «відзнакою» закінчив студію образотворчого мистецтва херсонського Будинку народної творчості. У 1988-му вступив до художньо-виробничого комбінату і став працювати художником-оформлювачем. Вже тоді Володимир Гончаренко не мислив свого існування без живопису. Якщо у шкільні роки йому й розглядалися якісь варіанти своєї майбутньої кар'єри, в тому числі – і військової, то дуже скоро ці «коливання» пройшли остаточно. Живопис «поглинув» його повністю. І дуже скоро він організовує свою першу персональну виставку, на якій було представлено більше сотні робіт. А після другої виставки, так і не отримавши спеціальної освіти, подає заяву до обласної організації Національної Спілки художників України та у 1993 році стає її членом.
Відтоді художник протягом майже 20 років створив безліч прекрасних картин: пейзажі, портрети, натюрморти. Він плідно працює у різних техніках: акварелі, олійного живопису, пастелі. Хоча, мабуть, найсильніший він – в акварелі, якій явно віддає перевагу.
Своїми полотнами «Жара. Санаторний провулок» (1987), «Людина на землі» (1988), «Птахи відлітають» (1990), «Ранкова соната» (1990), «Очікування» (1991), «Ожеледь. Привізна церква» (1992), «Дві тополі» (1992), «Ніч місячна» (1996), «Херсон. Яхт-клуб» (1999) художник заявив про себе, як про висококласного майстра з яскраво вираженою індивідуальною манерою живопису. В черговий раз це підтвердила його відома персональна виставка «Рідна домівка» (2008), яка отримала високу оцінку з боку відвідувачів і мистецтвознавців.
Характерною особливістю творчості художника є його неослабний інтерес до теми рідного херсонського краю. Він зумів відтворити в своїх роботах неповторні красоти села Кринки в Олешках (тоді Цюрупинському районі). Саме це чарівне місце особливо надихнуло поетичну душу художника. Невичерпним джерелом натхнення стали для нього сивий, могутній Дніпро й трудова діяльність, яка постійно кипить на його берегах (серії робіт: «Будівництво моста через Дніпро», «Заводські ритми»). Багато робіт присвятив художник і місту, в якому живе. У нього є ціла серія з видами старого й нового Херсону, зображеннями його домівок, вулиць, площ. Саме ці твори написані з великою любов'ю і тому користуються особливою увагою у відвідувачів виставок Володимира Івановича.
Втім, всі роботи майстра пронизані високою поезією і тонким ліризмом. Кожна його картина – результат напруженої, вдумливої праці. Він завжди перебуває у творчому пошуку. За останні роки написав чимало нових робіт, але задумів у нього – ще більше.
Працює майстер напружено й швидко. Дуже любить експромти та етюди. Трепетно ставиться до кожної своєї роботи. Він твердо впевнений, що у художника не може бути поганих картин, а є тільки вдалі й не зовсім вдалі. І ця точка зору має повне право на своє існування.
Володимир Гончаренко – учасник практично всіх обласних і всеукраїнських виставок. Його роботи зберігаються в Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка, в Новокаховській картинній галереї та музеї-квартирі Б. Лавреньова, в Бериславському, Генічеському, Скадовському краєзнавчих музеях, а також у приватних колекціях в нашій країні та за її межами.
Для Володимира Гончаренка дуже важлива його виставкова діяльність. Персональні покази своїх робіт для нього – це, свого роду, погляд на творчість, самооцінка та необхідність шукати щось нове, неординарне.