Історія подарункової листівки

Все у світі має свою історію. Листівка існує вже не перше століття. За такий довгий термін її зовнішній вигляд і призначення неодноразово змінювалися. Так, в Японії, наприклад, перші листівки були подвійними, тобто такими, які не вважають листівками в сучасному сенсі слова. У США перші листівки, видані в 1893 році, зовсім не призначалися для посилання поштою – їх продавали як сувенір. А якщо під листівками розуміти не тільки поштові картки, але і картки для відкритих листів, то виявиться, що вік листівки більш похилий, ніж прийнято вважати. Найраніша вітальна картка, яку зберігає Британський музей в Лондоні, датована XV століттям, тобто часом початку книгодрукування в Європі. Вона присвячена святові св. Валентина. Її створення приписують герцогу Орлеанському. Сидячи у в'язниці, він складав любовні послання дружині. На початку XIX століття в Англії стали використовуватися вітальні картки, присвячені Великодню, Різдву, дню св. Патрика. Не всі вони пересилалися поштою, але все-таки це були вже листівки, якщо під цими словами розуміти саме «відкриті листи».
У 1795 році була випущена серія різдвяних листівок, виконаних за малюнками англійського художника Добсона. А через п'ять років їх вже відкрито продавали в магазинах разом з поштовим папером. Вітальні картки зазвичай виконувалися з усією можливою ошатністю – адже привітати кохану означало подарувати їй не просто листівку, а красиву дрібницю, котру вона, безсумнівно, зберігала б довго і згадувала дарувальника. Для випуску карток в світ витрачалося немало зусиль, оскільки до 1860-х років листівки виготовлялися, як правило, вручну. Художники малювали і розфарбовували їх, намагаючись не допускати відмінностей екземплярів. Кропітка, майже каторжна робота змушувала видавців шукати різні способи виготовлення листівок, що, з одного боку, вносило різноманітність у методи роботи художників, а з іншого – надавало листівкам несподіване виконання і виняткову красу, гідну того, щоб їх сприймали як справжні витвори мистецтва. Довгий вітальний текст зазвичай не передбачався. Краса картки передавала всі ненаписані належні слова. Ми нічого не знаємо ні про дарувальника подібних карток, ні про адресатів. Але ті почуття, які перші випробовували до останніх, донесли до нас прекрасні вітальні картки. Символіка непоштових карток зазвичай була досить одноманітна і пізнавана. Художники використовували нескладні символи, зрозумілі для всіх людей. В протилежному випадку такі картки ризикували б залишитися незатребуваними покупцями, що не влаштовувало видавців. Так, на багатьох картках присутні віньєтки – орнаменти з квітів, стилізовані зображення серця, голуб, що несе в дзьобові запечатаний конверт. До того ж, треба зазначити, що лист від коханого зображався саме у вигляді конверта, а не як листівка. Можливо, що це підкреслювало спосіб пересилки таких дивовижних листівок поштою – саме в конверті. Слід зазначити, що подібні картки зазвичай дуже цікаві, часом загадкові, якщо їх розглядати. Оригінальна, добре продумана комбінація різноманітних методів дозволяла створювати справжні шедеври видавничого мистецтва. Тому і сьогодні такі вітальні картки сприймаються як щось незвичайне.
Ера поштових листівок і одночасний технічний прогрес привели до того, що листівки все менше і менше виготовлялися вручну із застосуванням оригінальних технологій. Навіть «валентинки» стали друкуватися на фабриках. Це зробило листівки одноманітними.