Іван Айвазовський. Живопис – це зовсім не нудно
Відмінна техніка написання, новаторство художника й незабутні враження, що передаються картиною, – все це захоплює. А ще за багатьма картинами стоять цікаві історії створення.
В рамках нашого віртуального проєкту «Виставка однієї картини» ми представляємо найбільшу роботу Івана Айвазовського «Серед хвиль».
Зі створенням полотна пов'язана цікава історія. Спочатку в центрі картини, серед бурхливих хвиль, була зображена крихітна шлюпка з моряками, які змогли врятуватися з потопаючого судна. Але один із родичів Івана Костянтиновича, досвідчений морський офіцер, сказав, що таке крихітне утле суденце не витримало б натиску настільки могутніх хвиль і неминуче потонуло б. Художник був незадоволений цим зауваженням, але він завжди прагнув до максимального реалізму та правдивості своїх робіт. У результаті наступного ж дня шлюпка зникла з полотна – художник вирішив зобразити тільки розбурхане штормове море як символ непереможної мощі стихії.
Цікаво, що видатний художник завжди починав роботу з зображення неба, причому писав його в один прийом – це могли бути і 10 хвилин, і 6 годин. Світло в небі він малював не бічною поверхнею пензля, а його торцем, тобто «висвітлював» небо численними швидкими дотиками. Небо готове – можна відпочити, відволіктися (втім, таке він дозволяв собі тільки з картинами, на які йшло досить багато часу). Море ж міг писати і в декілька заходів.
Довго працювати над картиною в поданні Айвазовського – це, наприклад, писати одне полотно 10 днів. Саме стільки знадобилося художнику, якому на той момент виповнився 81 рік, аби створити картину «Серед хвиль». При цьому, як він визнав, все його життя було підготовкою до цієї картини. Тобто робота зажадала максимум зусиль від художника – і цілих десять днів. Хоча в історії мистецтва не рідкісні випадки, коли картини писалися по двадцять і більше років.
Довге та славне життя майстра минуло в безперервному спілкуванні з морем – символом свободи, простору. Море, то спокійне, то бентежне чи бурхливе, щедро дарувало йому невичерпні багатства вражень.
У листуванні останніх років життя художника є рядки, що говорять про глибоке хвилювання, що супроводжувало його працю. Наприкінці одного ділового листа (1894) є такі слова: «Вибачте, що пишу на шматочках (паперу). Пишу велику картину й жахливо стурбований». В іншому листі (1899): «Я дуже багато в цьому році написав. 82 роки змушують мене поспішати...». Він був у тому віці, коли ясно усвідомлював, що час його закінчується, але він продовжував працювати з дедалі більшою енергією. До останніх днів життя Айвазовський був сповнений нових задумів, які хвилювали його так, ніби це був не вісімдесятирічний досвідчений майстер, який написав 6 000 картин, а молодий, починаючий художник, що тільки встав на шлях мистецтва...
Підготувала Ольга Руптанова.
