Цегляр Яків Самійлович

(29.02.1912 – 11.02.2008)

Український композитор і педагог Яків Цегляр народився у Києві. Працював на заводі та в цей же час вчився на режисерському факультеті музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. У 1939 році закінчив Київське музичне училище. Вчився в консерваторії Києва й, одночасно, викладав у музичній студії містечка Лозоватка в Черкаській області.

На початку війни був мобілізований у винищувальний батальйон, що ніс охорону різних установ, потім до стрілецького полку. Пізніше направлений керівництвом на Кавказ. Служив на Закавказзі, був очільником відділу червоноармійської художньої самодіяльності Закавказького фронту. Писав пісні.

Нагороджений медалями «За оборону Кавказа», «За перемогу над Німеччиною». Після війни працював редактором на київській студії науково-популярних фільмів. Вів творчу композиторську діяльність. Автор семи оперет, пісень, балад, музики до кінофільмів, ораторії «Єврейська трагедія», опери «Праведники».

Член Союзу композиторів України, Заслужений діяч мистецтв України (1972), Народний артист України, двічі нагороджений медалями «За трудову відмінність».

Твори:

• оперети – «Бажаємо щастя» (1957), «Гість із Відня» (1960), «Дівчина і море» (1965), «Щасливий долі поворот» (1980),
• музичні комедії – «Весь світ і навіть більше» (1967), «Відставний жених» (за твором Г. Квітки-Основ'яненка, 1983), «Сватання на Гончарівці» (1983);
• вокально-симфонічні твори
• для голосу з оркестром – поема «Любов поета» (1962), кантата «Безсмертному Кобзареві» (1963, 2-а ред. 1972),
• для колоратурного сопрано з орк. -«Концертний вальс» (1975), ораторія «Еврейська трагедія» (сл. М. Рильського і Дм. Павличка, 1991, оперний варіант «Це мої діти», 1992);
• для симфонічного оркестру – сюїти з власних оперет і муз. комедій, вальс «Золоті вогні» (1964), ноктюрн «Зорі над Дніпром» (1969) та ін.;
• камерно-інструментальні твори
• сюїти: для струнного квартету (1944), для скрипки з оркестром;
• для фортепіано – 2 прелюдії (1971), Варіації;
• хорові сюїти й хори;
• романси – «Галька», «Хмільна» (обидва на сл. О. Марунич), «Безсонна ніч» (сл. Ю. Каплана, 1949), та ін.;
• цикли пісень, сатиричних мініатюр;
• обробки народних пісень;
• музика до театральних вистав, кінофільмів;
• пісня на вірші М. Братана «Золотий каравай».