Календарно-обрядові пісні
На Херсонщині календарно-обрядові пісні — один з найменш розвинутих жанрів фольклору. Так склалося, що вже в середині ХІХ століття обряди аграрного календаря в нашому краї практично втрачають свою функціональну актуальність, а разом з тим поступово виходять із ужитку і календарно-обрядові пісні.
Однак протягом останніх десятиліть фольклористам вдалося записати незначну кількість пісень календарно-обрядової тематики. Як зазначає В. Другальов: “Ці твори в пісенну культуру нашого краю потрапили впродовж останніх ста років за рахунок значних міграційних процесів, які проходили в Таврійському краї. Більшість календарних пісень, потрапивши до нас з переселенцями, асимілювалися, набрали специфічних рис, особливо у гуртовому співі — це розспівність, кантиленність, багатоголосся, куплетність”. На території Херсонської області найбільш повно збереглися: колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові.
Колядки та щедрівки
Колядки — один з найпоширеніших жанрів, який побутує в Таврійському краї. Єдиної думки щодо походження слова “коляда” немає, хоч новорічні пісні, об'єднувані цим поняттям, відомі більшості народів Європи. Їх співають практично в кожному селі як фольклорні гурти, так і окремі народні співаки. Збирач фольклору В. Кисіль стверджує, що колядують на Херсонщині переважно діти найпоширенішою “Коляд, коляд, колядниця”. “Дорослого” колядування в день Різдва дослідниками не зафіксовано. Колядки Херсонщини відносно недавні, християнські чи з впливом християнства.
На відміну від колядок, які первісно супроводжували магічне язичницьке дійство, пов'язане із народженням Всесвіту та божества сонця Коляди, щедрівки є словесно-пісенною частиною іншого свята — Нового року, пов'язаного із величанням місяця. Місяць посідав важливе місце у культовій системі праслов'ян, які, спостерігши
його зв'язок із водою, вбачали його неабияку роль у вирощуванні врожаю. Тому свято, метою якого було вблагати духів неба та землі сприяти у господарстві, отримало назву Щедрого вечора. Звідси і походить назва творів, які виконувались у цей час — щедрівки. Більшість щедрівок — це бадьорі, сповнені народного оптимізму твори. Основною тематикою в них є побажання щастя, здоров'я, злагоди в родині на наступний рік. Значну частину щедрівок складають так звані посівальні, у яких щедрувальники бажають достатку господарям у новому році.
У щедрівках звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні. Щедрівки виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Досить часто щедрувальники звертаються до господаря:
Пане господарю,
чи спите, чи чуєте,
чи дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати,
свій дім звеселяти?
А отримавши дозвіл, починали щедрувати.
На Херсонщині щедрівки є у репертуарі майже кожного фольклорного колективу. Більшість щедрівок, записаних фольклористами, це бадьорі, сповнені народного оптимізму твори. Значну їх частину складають так звані посівальні щедрівки, у яких щедрувальники бажають достатку господарям у новому році:
Сієм, сієм, посіваєм.
З Новим роком вас вітаєм,
житом і пшеницею, льоном по коліна,
Щоби в господаря голова не боліла...
Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм,
Щоби водилася худоба і птиця,
А на столі була рум'яна паляниця.
Більшість щедрівок має куплетну форму. Кожен куплет складається з двох частин: заспіву та приспіву. При гуртовому виконанні вони мають підголосково-поліфонічну фактуру, яка створює широку тембральну палітру їх звучання.
Крім цих двох груп щедрівок у Таврійському краї наявні ще й посівальні промовки, які виконують щедрувальні гурти:
Прийшли щедрувати до вашої хати,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Тут живе господар — багатства володар,
Щедрий вечір, добрий вечір.
А його багатства — золотії руки,
Щедрий вечір, добрий вечір.
А його потіха — хорошії діти,
Щедрий вечір, добрий вечір.
Кисіль Віктор Іванович підкреслює, що найпоширенішими майже всюди по області є дитячі щедрівки “Щедрівочка щедрувала” та “Щедрик-ведрик”, “тільки у селах з Києвщини (Новокиївка Каланчацького та Новомиколаївка, Констянтинівка, Торгаї, Петровка — В. Лепетиського районів) діти щедрували “Щедрий вечір, пане господарю””. Щедрують діти надворі з дозволу господаря, під вікном, коло хати на цоколі, або заходять до кімнати і щедрують, повернувшись до вікна.
Веснянки
Одним з найцікавіших звичаїв наших предків є закликання весни. Після холодної зими хочеться відчути приємне тепло весняного сонечка та вдихнути ковток свіжого, сповненого розквіту повітря. Для того, щоб прискорити цей процес, існували повір’я, згідно яких слід заспівати веснянок та водити весняних хороводів. Звертання лунали не лише до самої весни, а й до речей та істот, що асоціюються з нею. За образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь. В таких піснях до весни звертались як до живої істоти.
Ой ти, соловейку, ранняя пташина, гей, ранняя пташина,
Ой, чого ж ти так рано з виріїчка прийшла, гей, з виріїчка прийшла?
Ще сніги по горах і криги по долах, гей, і криги по долах.
Ой, я тії сніги ножками потопчу, гей, ножками потопчу,
А я тії криги крилечками поб'ю, гей, крилечками поб'ю.
Щоб скоріше наступала благодатна пора, господині випікали печиво у формі різноманітних птахів. Діти, зібравшись у ватаги, носили його на довгих палицях або підкидали вгору.
Веснянки — це переважно дівочі пісні. Їх співають від Благовіщення до Зелених свят. Виконували їх і на вулицях, і на майдані біля церкви, і в лісі, і в полі. У весняних хороводах пісня має другорядне значення, головне ритм і танці, які повинні підняти настрій, збудити енергію і передати її навколишньому світу, щоб закликати сили природи до нового життя, дії, руху, піднесення.
В силу місцевості нашого краю та особливого степового духу цей фольклорний жанр зустрічається досить рідко. А якщо і трапляються на шляху завзятого фольклориста, то це зазвичай твори вивчені зі збірників, або почуті від переселенців останніх років з Волині, Поділля, Слобожанщини. Віктор Кисіль вказує: “На прохання заспівати веснянку народжені і зрослі на Херсонщині просто скажуть, що веснянок не знають. У деяких селах на Великодні три дні ставили гойдалки і співали при цьому “Ой там за Дунаєм” (с. Осокорівка) чи “Ой у кузні” (с. Каїри)”. Відсутність веснянок як терміну в народній лексиці, та й практично самих веснянок цей же фольклорист пояснює великими міграційними процесами у нашому краї. “На новій землі співали тільки пісень, які знають усі, переважно тогочасних, херсонських, а не дохерсонського часу перебування”. Основну частину веснянок шукачі фольклору записали від новоприбулих поселенців з Волині, Поділля, Слобожанщини.
Купальські пісні
Ще від сивої давнини у пісенній скарбниці нашого краю збереглися купальські пісні. Народ проніс їх крізь віки як своє духовне надбання, яскраве поетичне багатство, як безсмертну традицію колективних свят. Вони - неначе справжній гімн природі, людині, уособлення мрій, надій і сподівань степовиків-хліборобів. “Особливу групу складають твори, — стверджує В. Другальов, — записані від окремих фольклорних гуртів. Вони зберігають індивідуальні, регіональні, більш архаїчні риси нашого регіону”.
Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила. В цей час небесне світило 
перебуває у куполі — найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі — найкоротші.
Головні персонажі свята — Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються хлопцями та дівчатами або виготовляються як опудала.
За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть — відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики.
Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково: в цей час вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.
Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві.
Як відомо, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою, це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а от раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров'я, коли вдало перескочать через полум'я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди протягом року не уникнути.
Усі веселі дійства супроводжувалися танками, хороводами та піснями.
Ой, під миром Божим, Купало,
Там сонечко вигравало на Йвана.
Ой, де сонечко сходить та грає,
Там Іванко кониченьки сідлає.
Сідлай, сідлай кониченьки й у ночі,
Бо поїдеш до дівоньки й у вечір.
Обжинкові пісні
Жниварські пісні Херсонщини займають значну частину пісенного фольклору, вони відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба — збирання врожаю. Пісні поділяються на зажинкові, що виконуються до початку роботи, жнивні — виконувані під час збирання врожаю, та обжинкові (або дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки. Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, прославляли женців.
Жниварські пісні завершують цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують кінець хліборобського року. Серед мотивів обжинкових пісень найважливішим є величання господаря і господині.
Широко використовується у жниварських піснях прийом художнього паралелізму, де картини, образи природи служать і своєрідним поетичним зачином, і засобом психологічної характеристики людини.
Зменшено-пестлива лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень нагадують колядки і щедрівки. Величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров’я, добробуту, гаразду в сім’ї, гарного збіжжя.
Уродило житечко та й пшениченька,
уродила всякая та й пашниченька.
Все скосили і зв'язали,
і у копи поскладали.
Ой, у полі жайвор співає,
а хазяїн копички считає.
А син його мірочку носить...
Використана література:
Великдень в Україні: нариси про Великодні свята з нар. піснями /Ред. В.Г.Мордань, В.М.Пономаренко; Худож. В.Г.Котляр; Слайд Т.І.Голяк. - К.: Муз. Україна, 1993. - 128 с.
Херсонщина, с.3,18,25,54,57,63,77.
Весняні обряди, звичаї та свята українців: На допомогу працівникам клубних закладів і керівникам фольклор. колективів /Обл. Центр. відродж. нац. культури. - Херсон, 1993. - 29 с.: ноти.
Нотний дод.№1 “Веснянки”, с.17-20.
Нотний дод.№2 “Хороводні та ігрові веснянки”, с.21-26.
Нотний дод.№3 “Русальні пісні та хороводи”, с.27-29.
Весняні співанки та обряди: Посіб. для вчителів мол. кл. та вихователів дит. садків /Склад. Тимченко Н.Ф. - Херсон: Традиція, 1993. - 23 с.: ноти. - (Світова літ. та фольклор в шк. вивченні).
Другальов В. Календарно-обрядові пісні //Другальов В. Історія, розвиток та сучасний стан пісенної культури і обрядів Голопристанщини: За підсумками дослідж. фольклорно-етніч. експедицій до Голопристанського району. - Херсон, 2001. - С.ХІ-ХІІІ.
Нотний дод., с.1-11.
Материалы для этнографии Херсонской губернии /Сост. В.Бессараб. - Петроград, 1916. - 571 с.
Святкові пісні, с.340-401.
Матеріали фольклорної експедиції /Уклад. В.Кисіль. - Херсон, 1996. - Машинопис. - Розмножено ОУНБГ.
Весілля у с. Пролетарка. Ч.2; Музичний фольклор с. Нова Маячка: (російські весільні, рекрутські недавні [пісні], колядки) [Цюрупинський р-н]. - 75 с.: переважно ноти + 1 фотогр.
Зимові календарні звичаї галичан Херсонщини. - 22 с.: переважно ноти.
Зимові календарні пісні Херсонщини: (Андрія-Колядки). - 40 с.: переважно ноти.
Пісні, звичаї села Нова Маячка: (масляна, рекрутські [пісні], війна 1941-1945 р.р.); Пісні (весільні, колядки), спогади, цілительство (вишіптування) у селі Виноградове (Чолбаси): Супроводжувальні розшифровки до мфк “Чолбаси, Нова Маячка 1-94” [Цюрупинський р-н] /Запис 1994 р. В.Кисіля. - 33 с.: переважно ноти.
Пісні Херсонщини (календарні, весільні, ліричні, кичі). - 76 с.: переважно ноти.
Щедрівки, записані на Херсонщині. - 49 с.: переважно ноти.
Тарабура С. Символіка степу в календарній обрядовості Півдня України: [Наведено декілька пісень із зимового календарного циклу, які були записані на Херсонщині] //Південий архів. - Херсон, 2001. - Вип.ІХ. - С.289-293.
Українські народні пісні: Календарна обрядова лірика /Вступ. ст., упоряд. О.І.Дея. - К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1963. - 569 с.
Херсон, с.85,508 (“Кіт і миша”);
Херсонщина, с.333,531 (“Ось в городі вишня”);
Белозерка, с., с.492,545.
Чумаченко А. Пасхальний фольклор //Христианин Таврии. - 1992. - №2.- Май.
