Родинно-побутова лірика
Хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона завжди зворушує щирістю й безпосередністю. Її творцям властиве конкретно-образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток. В ліричних піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна. Крізь призму почувань однієї людини передається характер цілого народу. Тематика і настроєвий діапазон родинно-побутової лірики дуже широкі, а співзвучність із загальнолюдськими переживаннями забезпечила їй всенародну любов і незгасаючу популярність.
Ліричні пісні на Херсонщині в основному виконуються жінками старшого покоління або жіночими гуртами.
Родинно-побутові пісні є своєрідним художнім документом буття народу. У піснях про родинне життя висвітлюються теми любові та злагоди в сім'ї, родинні відносини й соціальна нерівність, лиха свекруха, сирітська або вдовина доля, жаль за батьківським домом, за матір'ю.
Проаналізувавши матеріал, зібраний у Великих Копанях, Чорнобаївці та Білозерському районі, фольклорист Віктор Кисіль підкреслює: “Із репертуару виконаного “за бажанням” переважають кичі, естрадні та самодіяльні пісні”.
До побутового фольклору відносяться також жартівливі та танцювальні пісні — один з найпопулярніших жанрів серед пісень нашого краю. Валерій Другальов класифікує їх таким чином:
- дівчата і парубки (в цих піснях засобами гумору від імені дівчат або парубків висміюються залицяння, нерішучість, зрада);
- жінки й чоловіки (в цій тематичній групі пісень сміхові піддається зрада, чоловік-п'яниця, ледаща жінка);
- діди й баби (тематика цих пісень — нікчемність, стареча упертість).
Пісні про кохання
Пісні про кохання становлять найбільший масив родинно-побутової лірики. В них передаються усі перипетії відносин двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя любити і бути коханим, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених і покинутих, і гадки про одруження, про майбутню долю.
Глибоке й сильне почуття підказує звичайній селянській дівчині слова, повні хвилюючої поезії. Виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. Для неї від миленького кращого немає, бо в нього все гарне: «любая розмова», «та що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає!», навіть його сліди їй дорогі: «Та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок»...
В уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червону калину, чорноброву, пишну, — «ой як вона заговорить — як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває — село розлягає».
Одним з найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки. І це не випадково: період розквіту фольклорного, зокрема пісенного мистецтва ХV—ХVІІ ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв.
Пісні про родинне життя
Друга, кількісно менша тематична група родинно-побутової лірики — пісні
про родинне життя. Вони дуже різноманітні за змістом, бо охоплюють різні грані буття: родинні стосунки, життєві конфлікти, побут та ін. Ці пісні різко відрізняються від пісень про кохання: у них немає романтичних картин, ідеалізованих почуттів. На першому плані – відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації. Елементи казковості поступаються місцем сірій буденщині, нелегкій праці, часто – жорстокій реальності.
Найпоширеніша тема – нелегка жіноча доля. Ці пісні, очевидно, складені жінками, що не знайшли щастя у сімейному житті.
Перша проблема, з якою часто зустрічалась дівчина, виходячи заміж, - недоброзичливе ставлення з боку родичів чоловіка, особливо свекрухи. А потім, у чужій сім'ї, вона ставала наймичкою, над якою збиткувалася свекруха, бо «невістка — чужа кістка», під'юджуваний матір'ю, чоловік брав у руки нагайку:
Ой гам за горою, там за крем'яною,
Не по правді жиє чоловік з жоною.
Вона йому стелить білу постелечку,
Він на ню готовить з дроту нагаєчку...
Горе було й тій жінці, що «мала мужа — пияка, бо він ніц не робит, тільки п'є, як прийде додому, як додому прийде, жінку молодую б'є».
Сімейні драми, як слушно зауважив І. Франко, у більшості випадків були основані «не на грубих та варварських обичаях народних», бо «чуття і здоровий розум народу супротивляються їм», а викликані вони тиском «поганих обставин економічних» .
Жартівливі пісні
Одним з найпоширеніших жанрів в українському фольклорі є жартівливі пісні, записані в 1990-1994 рр. на Херсонщині. Деякі з них мають велику популярність в народі, але більшість майже невідомі в нашій області широкому загалу.
Жарт, гумор, сатира були притаманні нашому народу ще за часів язичництва. Жартівливі пісні, виникнувши у сиву давнину, існують протягом тисячоліть, не втративши своєї функціональної актуальності. Звичайно, зміст жартівливих пісень змінюється. Це залежить від зміни соціально-економічних, родинних стосунків між людьми. Але в жартівливих піснях сміхові піддається все те, що викликав громадський осуд, в них проявляється відношення народу до окремої поведінки, ситуації, риси характеру та інше.
"Сміх - ознака сили. Сміятися може пише духовно чиста і сильна особа, переконана у власній правоті. Історичний оптимізм, віра в колективну силу, мудрість і розум завжди були моральною основою, з височини якої народ висміював вади окремих людей". Але їх мораль, філософський зміст майже не змінився, бо це є загальнолюдські цінності, мудрість народу, яка існує протягом тисячоліть.
В жартівливих піснях існує кілька засобів виразу гумору. Діалог - побудований на тому, що один із його учасників дає не ті відповіді, які очікуються. Це викликає сміх:
"Ой де ж ти була, забарилася?
На дирявому мосту провалилася"
/Голопристанський район, с. Чулаківка/
Гумористична мета саморозповіді - коли співак виставляв себе у смішному вигляді:
"Танцювала гопака - побила ботінки,
Осталися на ногах чулки і резинки"
/Голопристанський район, с. Кардашинка/
Описовість - розповідь про смішні події від третьої особи:
"Сидить жінка на покуті,
Ноги підобравши.
Мужик стоїть на порозі,
Шапочку ізнявши".
/Голопристанський район, с. Чулакївка/
Як бачимо, у місцевому фольклорі, записаному в різних 
селах Херсонщини, побутують найрізноманітніші засоби виразу народного гумору.
Треба також відзначити, що характерною ознакою жартівливих пісень нашої області є різностильове виконання, в залежності від регіону. Так, пісні, записані у селі Понятівці Білозерського району, співають в зовсім іншій манері, ніж у Нововоронцовці або у селі Зміївці Бериславськсго району. Це треба мати на увазі керівникам ансамблів, беручи до роботи запропонований матеріал.
Використана література:
Жартівливі пісні Херсонщини /Упоряд. Малінська Ф., Ткаченко Ю. - Херсон, 1970.
Збірка містить 50 пісень, окремо виділено родинно-побутові пісні.
Матеріали фольклорної експедиції /Уклад. В.Кисіль. - Херсон. Б.р. - Машинопис. - Розмножено ОУНБГ.
Пісні села Пролетарка Цюрупинського району: (кичі, балади, поминальні оповіді); Пісні фольклорнго ансамблю села Виноградове та хору Виноградівської церкви: Супроводжувальні нотації до фонозаписів /Запис 1994 р. В.Кисіля. - 36 с.: переважно ноти.
Сімейно-побутові пісні. - 36 с.: переважно ноти.
Фольклор с. Пролетарки (Чалбурда) Цюрупинського району: Пісні початку ХХ-го ст.: Кичи, весільні звичаї, врятування дитини від розстрілу, родинні обряди, весільні пісні /Запис 1993 р. В.Кисіля. - 78 с.: переважно ноти.
Пісенний фольклор Херсонщини: (Лірич. пісні про кохання та родинний побут) /Обл. Центр відродж. нац. культури. Від. фольклору; Розшифровка і упоряд. В. Другальова. - Херсон, 1994. - 34 с.
Українські народні пісні: Родинно-побутова лірика. Ч. 1: Пісні про кохання /Вступ. ст., упоряд., підготов. текстів та прим. Г.К. Сидоренко.-К.: Дніпро, 1964. - 586 с.
Херсонщина, с.127,453,541,561,
Збур'ївка, с. Голопристанського р-ну, с.125,126,541.
Українські народні пісні: Родинно-побутова лірика. Ч. 2 /Упоряд., підготов. текстів та прим. Г.К. Сидоренко. - К.: Дніпро, 1965. - 527 с.
Херсонщина, с.164,165,398,488,501,
Збур'ївка, с. Голопристанського р-ну, с.87,484.
