Костюми народів світу. Вип. 1

85.86-7
К72
Костюми народів світу [Образотворчий матеріал] / Упоряд. Кучеренко З.В. – К. : МИСТЕЦТВО, 1990. – Вип. 1. – 1990. – 18 c.

ЗМІСТ

1. Стародавній Єгипет. Чоловічий та жіночий костюми
2. Ассирія. Чоловічий костюм
3. Стародавня Греція. Жіночий костюм
4. Стародавній Рим. Костюм сенатора. Жіночий костюм
5. Західноєвропейський жіночий костюм. X-XV ст.
6. Західноєвропейський жіночий та чоловічий костюми. XIII-XV ст.
7. Західноєвропейський чоловічий костюм. XIII-XV ст.
8. Чоловічий костюм італійського типу. XV - початок XVI  ст.
9. Жіночий костюм італійського типу. XV – початок XVI  ст.
10. Чоловічий костюм французького типу XVI ст.
11. Західноєвропейський жіночий костюм. Перша половина XVI ст.
12. Жіночий костюм німецького типу. Перша половина XVI ст.
13. Жіночий та чоловічий костюми іспанського типу. XVI ст.
14. Жіночий та чоловічий костюми іспанського типу. Друга половина XVI ст.
15. Чоловічий костюм французького типу. Перша половина XVII ст.
16. Західноєвропейський чоловічий костюм. Перша половина XVI ст.
17. Жіночий костюм французького типу. Друга половина XVII ст.
18. Жіночий костюм французького типу. Перша половина XVIII ст.

У комплекті листівок, який представляє одну з важливих галузей матеріальної культури людства – костюм, використано матеріали двотомного видання "Нариси з історії костюмів" К.К. Стамерова (Київ, "Мистецтво", 1978). Перший випуск знайомить з еволюцією переважно європейського костюма з давніх часів до XVIII ст. Критерієм відбору зразків була міра їх важливості в історії розвитку костюмів та актуальність практичного застосування у художній творчості, театрі, кіно.

Значну роль у складанні певних особливостей костюма відігравали географічне розташування та природні умови життя людини. Суспільно-побутове призначення одягу зумовлюється розвитком соціально-економічної структури та способів виробництва матеріальних благ, формується стилем доби, морально-етичними (у тому числі релігійними) нормами, національними особливостями побуту.

Диференціацією костюмів підкреслювалося класове розшарування суспільства: народний костюм – зручний для роботи, з дешевих тканин, він був стабільним у своїх формах протягом багатьох років; одяг панівних верств, які були законодавцями моди, часто мінявся.

Подаючи анотації на звороті листівок, упорядник наголошує на принципових особливостях силуету, засобах одягання костюма, характері тканин та декору.

Увагу молодих художників та всіх, кого зацікавить представлене видання, звернемо на деякі важливі моменти.

1. Тканини. Міра облягання та можливість драпірування залежить від цупкості, еластичності тканини, характерної для певної епохи. Національні відмінності виявлялися у багатоузорності та орнаментації.

2. Колір. Протягом значного періоду (з середніх віків і до XVII ст.) переважають соковиті, яскраві тони у контрастних зіставленнях. Виняток становили придворні костюми Іспанії, Нідерландів, одяг протестантів та пуритан, в яких домінували чорно-білі сполучення. Чорний колір набув значення траурного наприкінці XVII ст., білий став обов'язковим у костюмі нареченої у середині XVIII ст. Інтенсівність кольору корегувалася ступенем блиску чи матовості тканини.

3. Силует. Пропорції костюма особливо точно враховували пануючий стиль епохи, його естетичний ідеал. Зважаючи на це, важливо історично вірно підходити до зображення витягнутості постаті або розширення лінії плечей та стегон.