Олександр Мурашко
75У1(092)(084)
М 91
Олександр Мурашко [Образотворчий матеріал] : Комплект листiвок / Упоряд. Л. Членова, худ. ред. О. Олешкевич, тех. ред. Т. Татаренкова – К. : Мистецтво, 1975
ЗМІСТ
- Портрет художника М.П. Петрова
- Біля кафе
- Дівчина в червоному капелюсі
- Старий учитель. Портрет М.І. Мурашка
- На ковзанці
- Дівчинка в білому
- Карусель
- На кормі
- Портрет М.А. Мурашко на Кипрі
- Селянська родина
- Прачка
- Портрет О.К. Мурашко
- Автопортрет
- Продавщиці квітів
- Жінка з настурціями
Серед українських художників кінця ХІХ – початку ХХ ст. помітне місце належить Олександру Олександровичу Мурашку. В мистецтво тієї епохи він увійшов як художник яскравого живописного таланту, який своєю творчістю стверджував реалістичні принципи мистецтва.
Народився О. Мурашко 1875 року в Києві, дитячі роки провів на Чернігівщині. Батько художника – власник іконостасної майстерні – у 80-х роках остаточно переїхав до Києва.
Малярський хист, що виявився у О. Мурашка дуже рано, знайшов підтримку у відомих діячів мистецтва і художників, які працювали на той час у Києві. Велику увагу приділяв своєму племіннику М.І. Мурашко – керівник рисувальної школи, а також художники А.В. Прахов, В.М. Васнецов та М.В. Нестеров, який став пізніше другом і наставником О. Мурашка. З їх допомогою вдалося перебороти опір батька, який хотів бачити сина в своїй майстерні іконописцем, і в 1894 р. О. Мурашко вступив до Петербурзької академії мистецтв. Велику користь принесло молодому художнику навчання в майстерні І.Ю. Репіна, де О. Мурашко дістав основи реалістичної майстерності, що послужили фундаментом в його подальшій творчості. Від І.Ю. Рєпіна О. Мурашко наслідував інтерес до психологічного трактування образів, стриманості колориту, строгого малюнка. Про це свідчать і ранні портрети, і програмна робота Мурашка "Похорон кошового" (1900 р.).
По закінченні академії (1900 р.) О. Мурашко їде до Парижа і Мюнхена, де протягом кількох років знайомиться з тогочасним мистецтвом Заходу, плідно працює. В паризький період він пише картини з життя цього міста: "Біля кафе", "На вулицях Парижа", а також "Дівчина в червоному капелюсі" – найбільш цікавий твір, побудований на напружених контрастах червоного і чорного. Після повернення з-за кордону О. Мурашко бере участь у створенні "Нового товариства художників". На виставках цього товариства з'являються його картини "Старий учитель", "На ковзанці", "За п'яльцями" та інші. У цих творах стає більш помітним прагнення до широти й свободи живопису, вміле використання світла й тіней, оволодіння розгонистим, плинним мазком.
Поступово росте потяг О. Мурашка до пленеру, до інтенсивного звучання кольору. Палітра його світлішає і збагачується під впливом щедрих фарб рідної природи. На зміну монохромності приходить сміливий, свіжий, насичений світлом і сонцем живопис. Ці якості властиві насамперед жанровим творам О. Мурашка "Карусель", "Недільний день", "Селянська родина", "Прачка". Особливістю цих картин є їх життєва безпосередність, правда народного життя. У творчості О. Мурашка завжди об'єктом уваги лишається людина з її багатогранними властивостями, які з таким психологізмом, з такою майстерністю відтворював митець і в своїх численних портретних композиціях.
Твори О. Мурашка користувалися великою популярністю на багатьох вітчизняних та зарубіжних виставках. Він був експонентом "Союзу російських художників" у Москві, у 1915 р. його запросили до Товариства пересувних художніх виставок.
Великий успіх принесла художнику картина "Карусель", показана на виставці в Мюнхені (1909 р.) і удостоєна Золотої медалі. Пізніше О. Мурашко виставлявся у Венеції, Берліні, Парижі, Відні, Амстердамі.
Яскрава насиченість, сміливість письма О. Мурашка в останні роки його життя свідчать про широту живописних пошуків художника, про його невтомне прагнення до нового. У творі "Жінка з настурціями" (1918 р.) соковите матеріальне ліплення форми поєднується із звучністю і музикальністю кольору.
Життя О. Мурашка обірвалося в самому розквіті його таланту. Він помер у 1919 р., коли перед ним розкривалися нові перспективи для творчості. Художник розумів і вітав ті великі можливості, які відкрила перед народом Велика Жовтнева соціалістична революція.
"Мурашко, – писав про нього художник М.Г. Бурачек, – був і лишається представником здорового, чистого мистецтва, мистецтва радісного, бадьорого і глибокого, як саме життя".
Л. Членова
