"Де ти, моя стежино..?"
Донеччина, звідки родом Віктор Гурба, дала світові ціле сузір'я талановитих митців. У шахтарському краї пройшло дитинство і нашого героя. Рідне серцю митця місто енергетиків Курахово час від часу зринає в пам'яті веселкою неповторних днів, яку ми з любов'ю називаємо дитинством.
Незримі душевні ниті міцно зв'язують співака з рідним гніздов'ям. Туди повсякчас линуть його думки. Там на нього чекають батько та сестра Валентина, яка уже близько трьох десятиліть учителює в місті Кураховому. Отож відпустку, як правило, проводить там...
Як і всі хлопчаки, Віктор абсолютно нічим не відрізнявся від своїх однолітків: захоплювався літературою, історією, грав у футбол і взагалі дуже полюбляв спорт.
Хто пам'ятає шістдесяті роки, той обов'язково пригадає, з яким інтересом юнь сприймала поезію, естрадне мистецтво. "Ой ви, очі волошкові" — з цією піснею, котра в той час була на слуху майже всього люду, п'ятнадцятилітній співак дебютував уперше як соліст. Тоді, пригадує Віктор Тихонович, молодь повально захоплювалася співом Мусліма Магомаєва. Юрія Гуляєва, Анатолія Солов'яненка, Дмитра Гнатюка, Миколи Кондратюка.
Люди мистецтва мають прекрасну особливість — їхнє спілкування залишається у спогадах на довгі літа. Співак Віктор Гурба підтримує давні взаємини з народним артистом України Володимиром Савченком (Луганськ), солістом Червонопрапорного ансамблю Збройних Сил імені Александрова, заслуженим артистом Росії Валерієм Гаввою, квартетом "Гетьман" (Київ), народним артистом України Андрієм Кондратюком.
Очевидно ті, сповиті ніжним серпанком любові, часи і заронили в серце майбутнього митця благодатне зерно любові до прекрасного.
Військова служба у Вінниці ще більше розпалила бажання по-справжньому й предметно зайнятися вокальним мистецтвом. Тому, демобілізувавшись з лав армії, вирішив — будь-що продовжувати обраний у дитинстві шлях.
Віктор Гурба часто повертається подумки у далеке літо, коли йому випало щастя стати студентом Донецької державної консерваторії. Отут і почалася професійна стежина талановитого тенора...
"Де ти, моя стежино..? — озивається в згадках трепетна мелодія, подарована сонцебризною співучою юністю...
Благословен вогонь любові!
Ще свіжі в пам'яті зйомки телевізійного фільму про творчість Віктора Гурби. На знімальному майданчику в мальовничому куточку міського парку поблизу кіноконцертного залу "Ювілейний" звучить фонограма мелодій пісень. В епіцентрі театралізованого дійства — життєрадісний, стрункий, енергійний співак...
Було видно, з яким натхненним поривом Віктор Гурба прагне якомога глибше "вжитися" в ліричний образ вокального твору...
І так щоразу: до забуття, до самозречення, до ще не пережитого болю майстер-виконавець намагається трансформувати сценічний образ, пропонований слухачеві композитором і поетом...
"Там, де Ятрань круто в'ється..." — линуть весняного далекого квітучого саду переливи вічно молодої народної мелодії... І вона, безсмертна українська пісня, починає жити новими, досі небаченими барвами співанкового світу. Вона пульсує дзвінкими почуттями, відбруньковує досі небаченим світлом щасливої надіі...
Коли по завершенню навчання у консерваторії Віктор Гурба одержав призначення на роботу в Херсон, його натуру, надто вразливу і романтичну, відразу ж примагнітила сама думка про те, що доля подарувала йому унікальну можливість доторкнутися душею до мистецьких овидів таврійського краю. Манили досі незнані й незвідані простори...
І от перегорнувши яскраву сторінку мистецького життя, ми можемо з певністю сказати: Херсонщина стала його піснею, його долею.
Де тільки не пролягали гастрольні шляхи обдарованого виконавця, а завжди з величезною радістю повертався сюди, до рідного порогу, до Херсона. За багато років філармонічної діяльності Віктор Гурба побував у Варшаві та Празі, Будапешті й Берліні, двічі — у Парижі... І їздив у ці концертні подорожі не один, а з вірними друзями, колегами — з камерним оркестром "Гілея", інструментальним ансамблем "Коло", струнним квартетом філармонії.
Взагалі, як ми вже зрозуміли, життєве і творче кредо співака — досягати максимальної віддачі, даруючи людям справжню радість від спілкування з прекрасним. І тут у Віктора Тихоновича є однодумці — такі ж відчайдушно закохані у своє ремесло люди. Це, передусім, концертмейстери Тетяна Небога та Валерій Головецький, співачка Зінаїда Колісниченко, соліст сатиричного жанру Любомир Солецький. До речі, з цими митцями Віктора Гурбу поєднує не лише чисто професійний потяг, а й щира людська дружба.
Як стверджує сам співак, без відповідного взаєморозуміння між творчими особистостями не може бути результату, на який ми всі так сподіваємося. Чи не тому Віктор Гурба співає в дуеті з заслуженою артисткою України Наталею Лелеко...
Три роки тому Херсонщина приймала гостей з ближнього і далекого зарубіжжя. На нашій землі вирувало Міжнародне літературно-мистецьке шевченківське свято "В сім'ї вольній, новій". На імпровізованій сцені, що розмістилася на березі Дніпра, тривало грандіозне дійство за участю численних народних та мистецьких колективів.
Співав тоді і народний артист України, лауреат Державної премії Анатолій Солов'яненко. Отоді й пострічалися, вкотре, талановиті земляки. Метр вітчизняної естради давно був високої думки про творчість Віктора Гурби, а тут, на Херсонщині, випала нагода сказати слово про творчу, особистість самобутнього артиста...
Віктор Гурба часто включає до свого репертуару твори композиторів та поетів Херсонщини. На багатьох концертах звучать пісні Валентина Плаксєєва, Валерія Другальова, Анатолія Шевченка на вірші Миколи Братана, Анатолія Кичинського, Василя Жураківського.
З приємністю хочу сказати, що близько десяти пісень композитора Валентина Плаксєєва на мої віршї співак виконує нині у різних концертних програмах.
«Золотим голосом Херсонщини» якось назвав Віктора Гурбу наш славний земляк, актор, народний артист України Анатолій Толок. І він був близьким до істини, адже талант Гурби глибоко шанований у нашому сонячному краї.
Мрії мають збуватися
Репертуар співака окреслений надто широким діапазоном — від народної пісні— до романсу, від арії — до оперети, від пісні-шлягера з сучасної естради — до апофеозно-патетичної ораторії...
На нещодавньому літературно-мистецькому звіті Херсонщини в Києві, у Палаці "Україна" звучав також голос Віктора Гурби. І звучав іспанською, "Гранада" у супроводі джаз-бенду викликала хвилю овацій. І це була достойна оцінка його мистецького пошуку.
Взагалі ж Віктор Тихонович в оцінках своєї творчості надто стриманий і категоричний: ми не маємо права самі себе судити, нехай розцінять люди...
А люди з великою любов'ю ставляться до концертів заслуженого артиста України Віктора Гурби. Згадати хоча б атмосферу, якою стрічають глядачі кожен вихід артиста.
Підкупляє азарт, пристрасть, енергія, з якою співак іде до глядача. І для нього нема різниці: чи то в залі знаходиться інтелектуальна еліта, чи прибули на його концерт робітники з бавовняного комбінату. Він добре розуміє одне — яка б не була аудиторія, від нього чекають дива... І він нам це диво дарує — щедро, окрилено, з любов'ю.
Якось Віктор Гурба в одній з приватних розмов признався: моє найзаповітніше бажання, не дивуйтеся,— мати онуків. Так хочеться усі свої кращі почуття передати їм...
У сім'ї співака зростає син Тихін (ім'я дісталооя від дідуся, котрий нині живе все там же, на Донеччині). Хлопець навчається у музичній школі — оволодіває азами духових інструментів та фортепіано. Однак, як і всі діти, дружить з футболом, полюбляє інші види спорту. На пару з батьком Гурба-молодший пристрасний футбольний уболівальник. Отож, коли транслюється матч за участю київського "Динамо", у квартирі особливо гамірно. І батько, і син переживають за улюблену команду разом, радіючи перемогам і засмучуючись невдачами...
Незабаром у родині Віктора Гурби відзначатиметься іще одна помітна подія — двадцятиліття подружнього життя. Дружина Людмила, медичний працівник за фахом — найперший цінитель творчості чоловіка. На творчому вечорі, приуроченому ювілейній даті сценічної діяльності соліста, який відбудеться в музично-драматичному театрі 1 травня, багато пісень, як, до речі, і квітів будуть адресовані саме їй — коханій людині....
...Часто вечорами Віктор Гурба любить переглядати давні фотографії, листи друзів. А їх у нього багато. Особливо зворушливо торкають спогади про кількарічне перебування в Німеччині .Там йому подарувала доля можливість співати у ансамблі пісні і танцю. Звідти часто приходять вісточки від колишніх колег, від співаків і музикантів, з якими свого часу скуштував і радощів, і тривог...
Замість епілогу
Нині в Херсоні владно господарює весна. Піняться буйніш цвітінням абрикоси, одягаються у зелене вбрання парки і сквери... І лине над землею барвиста і ніжна, пристрасна й мелодійна, розлога українська пісня, провісниця його долі, його ніжної любові...
В. Кулик
Джерела. – 2000. – 30 квітня. – с. 5.
