Стеренок Валентин Павлович

(04.04.1934 - 18.12.2018)

Херсонський музикант, композитор-пісняр, член Національної всеукраїнської музичної спілки (1992) народився у Кронштадті, де й минуло його дитинство. Саме в цьому легендарному місті майбутньому музиканту й композитору довелося пережити блокаду років Другої світової війни.

У 1946 році сім'я Стеренків переїжджає до Херсону, на батьківщину (батьки народилися в с. Олександрівці Білозерського району). Валентин навчався в Херсонському музичному училищі, а в 1952 році влаштувався музикантом до обласної філармонії, потрапивши в оточення талановитих, доброзичливих солістів, музикантів, для яких служіння мистецтву було повсякденною потребою душі. З 1960 по 1964 рр. служив баяністом у складі ансамблю Південної групи військ в Угорщині, де за 4 роки було дано 700 концертів.

За десять років В. Стеренок робить гарну кар'єру в Херсонській філармонії: почав баяністом-акомпаніатором, був концертмейстером та художнім керівником одночасно.

Молодого здібного музиканта примітили й запросили до славетного Волзького народного хору, де він працював з 1959 до 1962 року. І там, завдяки підтримці відомого композитора, народного артиста Росії Григорія Пономаренка, Валентин Стеренок почав писати пісні. Відтоді вони постійно звучать у виконанні професійних і самодіяльних солістів у конкурсних програмах, на радіо та телебаченні.

Наш земляк написав десятки пісень на слова поетів Росії: В'ячеслава Кобріна «Вдовья песня» (м. Семипалатинськ); Клавдії Холодової «Не гляди с тоской из окон», «Говорила мне мама» (м. Астрахань); Володимира Фірсова «Поле славы» (м. Москва); Олександра Жарова «Лебединая песня» (м. Москва); Степана Щипачова «Вьюга» (Урал, м. Єкатеринбург); Володимира Харитонова «Мама моя» (м. Москва); Анатолія Софронова «Склонилась ивушка» (м. Москва); Віктора Єрмолаєва «Друг ты мой, покинутый баян» (м. Москва); Олександра Прокоф'єва «Говорят, что я румянюсь» (м. Єкатеринбург); Валентини Саакової «Девушка», «Ищу песню» (м. Сочі); Миколи Дружкова «Поземка» (м. Тула); Едуарда Даньщікова «Северные лани» (респ. Комі); Анатолія Голіцина «Подруги-ткачихи».

Одночасно із творчою натхненною працею у 1966 році Валентин Стеренок завершив навчання в Харківському інституті культури. Брав активну участь у І Всесоюзному (на той час) конкурсі естрадної пісні у місті Дніпропетровську (зараз Дніпро) 1971 року. Це була знаменна віха у творчому злеті митця — він у супроводі знаного естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом народного артиста Юрія Силантьєва за свою пісню «Северные лани» отримує диплом.

На черговому Московському конкурсі патріотичної пісні (1979) пісня В. Стеренка «В огне закалялась сталь» на слова Віктора Зацоренка була відзначена дипломом.

За півстоліття творчої діяльності композитору довелося об'їздити з концертами багато країн світу, у тому числі в рамках програми «Зірки України» (1978), що розпочалася у Львові, пройшла через Київ, Одесу та охопила майже всі великі міста колишнього Радянського Союзу. Його віртуозну гру на баяні слухали мільйони людей. Гастролі розтяглися на довгі роки. Вся Україна, весь колишній Союз були величезним концертним залом мільйонів любителів пісні. А ще й неодноразові поїздки й виступи за кордоном: у Німеччині, Болгарії, Чехії, Польщі, Угорщині (з 1957 до 2002 року).

Якийсь час Валентин Павлович працював у місті алмазодобувачів Мирному (Якутія), де був директором школи мистецтва й депутатом міськради (м. Лєнськ). Він виступав перед будівельниками БАМу, шахтарями, оленярями. Результатом такої діяльності стало народження пісень про Північний край: «О Якутии пою...», «Дорожная», «Северные лани», «От Ленска до Надежного».

Де б він не працював, всюди створював хорові колективи, дитячі ансамблі пісні й танцю, писав власні композиції, розучував зразки народної пісні. Щоденна виконавська майстерність стала мистецькою лабораторією, де формувався неповторний стиль, методи та мистецький почерк Стеренка.

Однак, рідніше й краще за Херсон не знайшлося кутка на землі. Валентина Павловича завжди тягнуло сюди, як птаха до свого гнізда. Широкий Дніпро, безмежний оксамит плавнів, степове роздолля, близьке сусідство Азовського та Чорного морів...

У рідному Херсоні доля звела композитора із поетами, на вірші яких В. Стеренок пише музику. «Вишенька» на слова Леоніда Куліша; «Голуби над батьківською хатою» , «Так було зневіднині», «Два жадання» на слова Миколи Братана; «Я народилась в Таврійському краї», «Пісня про сало», «Живе чарівниця на схилах Дніпрових» на слова Анатолія Дунаєва; «Чиста криниця», «Мій краю степовий», «Доля козака», «Як же кума не любити», «Два білих лебеді», «Синьоока», «Забудь мене», «Величальна Таврійській землі», «Волиняночка», «Подяка долі» на слова Наталі Коломієць; «Яблуневий цвіт», «Догодила», «Односельці» на слова Василя Шаройка; «Дві дівочі мрії» на слова Олександра Сердюка; «Яблонька» на слова Леоніда Марченка; романс «Скрипка» на слова Марка Боянжу; «Губи мої, губоньки» на слова В. Плоткіна, «Дорожная песня» на слова Володимира Шпунта.

Щаслива доля й у пісень композитора, які співають артисти Херсонської філармонії: заслужена артистка України Наталія Лелеко, заслужений артист України Віктор Гурба, Михайло Дядченко, Зінаїда Колісніченко...
Коли композитор познайомився із Марком Боянжу, ним був написаний цикл пісень «Юность трудовая», а згодом створюється романс «Скрипка», який уперше виконала Наталія Лелеко.

У творчому доробку композитора близько 200 пісень, опублікованих у збірках: «Моя пісня до тебе летить» (Херсон: Просвіта, 2002), «Чиста криниця» (Херсон: Полі-Друк, 2008), «Дитячі пісні» (Херсон: Полі-Друк 2004) та записаних на компакт-диску «Джерела», тощо.

 

 

Календарь событий

    1 234
5 67 8 91011
12 1314 15 161718
19 2021 22 232425
262728293031