Співавторство з митцями Херсонщини

«Нема на світі нічого кращого ніж наш таврійський край! Я завжди плекав мрію повернутися на батьківщину, щоб відобразити в піснях красу дніпровських степових безкрайніх просторів, оспівати незвичайність і своєрідність цього унікального куточка нашої планети», ― так говорив композитор Валентин Павлович Стеренок в одному з інтерв’ю для газети «Вечірній Херсон»...

У рідному Херсоні доля звела композитора із поетами, на вірші яких він писав музику. Дуже близькі йому за духом були Л. Куліш («Вишенька»), М. Братан («Голуби над батьківською хатою», «Два жадання»), В. Кулик («Таврійська сторона») , В. Шаройко, М. Боянжу, О. Сердюк та інші. Завдяки знайомству з поетесою Наталією Коломієць з Голої Пристані, написано чимало пісень: «Волиняночка», «Як же кума не любити», «Мій краю степовий» та інші. Вийшло декілька пісенників – «Моя пісня до тебе летить», «Чиста криниця», дві збірки для дітей. Пісня, написана у співавторстві з А. Дунаєвим «Я народилась в Таврійському краї», стала музичною візитівкою Херсонщини, а «Пісня про сало» одразу ж стала хітом.
Творча дружба композитора й поета Марка Боянжу виявилася напрочуд плідною: був написаний великий цикл пісень «Юність трудова». Марка Боянжу немає в живих, але романс «Скрипка» на його слова звучить і досі. Цей романс вперше виконала народна артистка України Наталя Лелеко.
Як розповідав Валентин Павлович він «щасливий від того, що його пісні співають народні й заслужені артисти України, солісти та хорові колективи Херсонщини. Вони звучать на радіо, виходять на компакт-дисках».
Життєве кредо композитора ― коли перестають співати солов'ї, починають стрекотати цвіркуни. Без красивої задушевної музики й пісні життя перетворюється в прісне та безутішне існування.

Взято зі статті Л. Марченка Всякая музыка идет от сердца...// Вечерний Херсон. Суббота. - 2011 р. - № 14. - С. 12.